Буває так: граматика на рівні B2, словниковий запас непоганий, а співрозмовник все одно перепитує. Найчастіше причина не в словах, а в кількох звуках, яких просто немає в українській - і мозок замінює їх найближчим знайомим. Ось сім звуків, які видають акцент найчастіше, і що з ними робити.
Граматичну помилку співрозмовник здебільшого пропускає повз вуха - сенс зрозумілий, і мозок автоматично добудовує правильну форму. З вимовою складніше: якщо звук спотворений, слово може прозвучати як зовсім інше слово, і доводиться перепитувати. Хороша новина - на відміну від граматики, вимову можна натренувати конкретними вправами за кілька тижнів свідомої практики.
Найвідоміший винуватець. В українській немає звуку, який передає "think" чи "this" - тому рефлекторно підставляють "с"/"з" ("сінк", "зіс") або "т"/"д". Правильно: кінчик язика легко торкається краю верхніх зубів, і повітря проходить із тертям - звук ніби середній між "с" і "ф".
Як тренувати. Скажіть "think" і затримайте язик між зубами на секунду - відчуйте, де він. Потім повторюйте пари "think - sink", "this - dis" (навмисно вимовляючи обидва варіанти), поки різниця не стане очевидною на слух.
В українській "w" і "v" звучать однаково - обидва як "в". В англійській це різні звуки: "w" (як у "wine") - губи округлені й витягнуті вперед, майже як для "у". "v" (як у "vine") - верхні зуби торкаються нижньої губи, як українське "в". Плутанина цих двох перетворює "west" на "vest" і навпаки.
"Ship" і "sheep" для українського вуха звучать майже однаково, а для носія - це два різні слова з різним значенням. Довгота голосного в англійській змінює сенс слова, а не просто додає "мелодійності", як в українській. Найкоронніші пари: ship/sheep, live/leave, full/fool.
Українське "г" - фрикативний звук, вимовляється з тертям у горлі. Англійське "h" - це просто легкий видих, майже без участі горла. Через це "hat" часто звучить як "хат" із занадто виразним "х", хоча має бути значно м'якше й тихіше.
Багато хто вимовляє "-ing" як "-инг" з чітким "г" наприкінці. У носіїв це один носовий звук [ŋ] - язик торкається піднебіння ззаду, а звук виходить через ніс, без жодного додаткового "г" чи "к" після нього.
В українській наголос може стояти майже будь-де і не змінює значення слова. В англійській невірний наголос іноді робить слово взагалі невпізнаваним для носія. Класичний приклад: "PHOto" (іменник) проти "phoTOgraphy" (наголос переїжджає, коли слово подовжується суфіксом). Це не виняток, а системна річ - варто перевіряти наголос нових слів так само уважно, як переклад.
Українське "р" - розкочене, з вібрацією кінчика язика. Англійське "r" - без жодного дотику язика до піднебіння, язик просто трохи підіймається і залишається "у повітрі". Спроба "розкотити" англійське r - один із найпомітніших сигналів акценту.
На заняттях розбираю вимову в живій розмові, а не тільки в теорії. Перше пробне - безкоштовне.